Ой, як чудово! - Ось моє перше враження. А ще - я також ВІРЮ, що весни завітають і спраглими вустами нарід все ж заспіває свої пісні щасливі у вольності своїй!! Пані Наталю, Ви знову рвете душу в бій!!
Натура в мене така войовнича і прізвище в одному з перекладів "людина з рушницею", хотіла б не воювати і заспокоїтись нарешті, та світ навколо і загострене почуття Справедливості не дають спокійно спати моїй душі...
Оніміло плече, Бо під серцем - роз'ятрена рана. Перед моїх очей Чорних хмар пошматовані плями. Рука ката Надто довго чекала на жертву. Утікати? Вже пізно! Чую подих холодної смерті. Знавісніла Юрба вимагає видовищ кривавих. Я втомилась, На спочинок душа має право! Перед взором Життя, наче кадри, поволі спливає. Неозорість Небес мою душу спокушує раєм. Так незвично - Моє серце надривно не б'ється. Бачу Вічність, Хтось незримий до мене сміється... На аренах Життя усі битви за Правду скінчила. Магдалена Пішла... Вільний дух Вам у спадок лишила...
Колись мені наснився сон про останній бій Амазонки, цей сон я спробувала записати...
Спробувала словами описати останні миті життя і відчуття жінки-воїна у мить, коли душа покидає тіло, але словами неможливо описати всю гаму відчуттів при цьому... ЦЕ треба пережити...
Пані Наталіє, та Ви й зараз воїн - воїн світла. Пам"ятаєте як у Коельо: І тоді воїн намагається зрозуміти, на що він може розраховувати. І він перевіряє свої обладунки, які складаються з трьох речей - віри, надії і любові. А я б ще додав слово! Таке як Ваше.
В цього світу страшній круговерті, Коли душу і тіло цькують, Коли більшість живе, наче мертві, Про свою забуваючи суть – Дуже важко, хоч вірю: можливо, В собі душу святу зберегти, І на зло ворогам всім – щасливо По шляху Віри й Правди іти. Не зважати, що скалкою в оці Будуть мої для когось діла. Від підніжок на кожному кроці Не згорить моє серце до тла. Хоч живу не заради я слави, Часто йду не туди, де усі – Та підступне, зрадливе, лукаве Не зведе мене на манівці. В моїм серці вогонь ще палає, В непокірних думках голова, Бо я віри в Добро не втрачаю І душа моя все ще жива!
Звісно, вІршами й піснями не засипем усі ями, Не позбудемось розрухи... Треба нам зміцніти духом, Жити, а не прозябати, як один, усі завзято - За добро, за правду й волю, за Вкраїни кращу долю!
Доки ми бавимося словом,граємось в *плюралізм*,вони здерши сім шкір з народу ,накопичили капітал і...*радуйся ниво не политая*...якщо видавиш із себе посмішку,щиру,таку, як в дитинстві.
Колись і я так думав, як Ви. Тепер усе не так. Вірніше усе так, але під іншим кутом. А найбільше у творі, як і Didу, сподобався останній рядок. Хоч і не все поділяю, але 5. Щиро...
На цю тему мною написано не одну сотню віршів, досвід бути в гущі народу маю трішки ( понад двадцятирічний досвід публічного трибуна на великих політичних барикадах, понад 15-й стаж активної правозахисної діяльності і ще багато всього, де можна було пізнавати психологію рідного народу... можна вже писати цілі трактати). Але кожен має свої моральні цінності і має право їх мати, а ще - за іншість зневажати не можна. Дякую Вам за розуміння і всіляких гараздів Вам, Василю!
Віднедавна я зупинилася, не по своїй волі... а тепер лише пишу вірші і ...вчуся жити знову...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
