Стугоніла земля під копитами коней. Не здолати. Незмога. Останній поліг. А згорьована мати, йдучи до полону, Так розпачливо кликала діток своїх.
Наші ниви стовкли. Нанівець столочили. Вп’явсь у тіло терновий вінець лихоліть. У багнищі, брудноті, з останньої сили Наша скривджена Ненька понині стоїть.
Натерпілась наруги від царських сатрапів, Приблудила в совєцький засмічений рай. О народе мій рідний! Куди ж ти потрапив? Спорохнілі закони. Подвійна мораль.
Наші душі схололи без віри, без волі. Розпряміть свої плечі, егей, орачі! За святі обереги, за кращую долю, За Вкраїну ми схрестимо наші мечі!
...Степовим вітерцем, через доли і води Я полину в широку замріяну даль, Де розложисте дерево мого народу, Де розмовонька рідна й правічна печаль. [color=orange]
А буде так як Бог захоче Або що вимолить народ А нам повірити в пророчі Акценти краю без торбот Ангели доброті поможуть Але нам нести віри суть А тоді хитрощі ворожі Атрапа або баламуть.
Гарний Ваш вірш. Я дозволив собі тавтограмою його скоментувати. Успіхів бажаю. З повагою Василь Шляхтич
Україна - ненька завжди чекає від дітей своїх зізнань в любові і чим більше ми їх скажемо їй,тим краще для нас самих.Звичайно,має вона багато болів і жалів ,яким зарадити нам не під силу,то ж хай наша любов буде їй підтримкою.
"Розпряміть свої плечі, егей, орачі! За святі обереги, за кращую долю,," Правильні і правдиві слова звучать у вашому вірші, але це тільки слова, а дійсність показує своє бездіяння, немає у людей великої віри- погасла.
Валеріє, мені все у твоєму вірші до снаги, крім отого гучного заклику "схрестити мечі". На мою думку, наші люди вже вдосталь ними намахалися і, як виявилося в реальності, не лише за Україну, а ради добробуту одиниць. Краще закликати всіх нас до праці на своє благо і на благо рідної країни. Сприйми з розумінням. З повагою Did.
Один сумлінний працює ,а 999 сидять у нього на спині і деруть сім шкір.Може досить.Може пора трухонуть їх ,щоб покотились вони геть,мов гнилі груші із могутнього древа?..
Вікторе, як я із тобою згодна! Чи не перша людина, що я зустріла, яка думає так, як я про дану ситуацію. Бо багато хто гросто наговорює на українців, що слабкі духом, що треба на барикади, проливати кров... Ми із СРСР вийшли без війни і крові, а деякі республіки цього добилися завдяки війні... Хто виграв? Вони вільні, але є мертві і покалічені? Про них ніхто не говорить. Пам"ятаю помаранчеву революцію: тут, в Італії і по усіх великих містах Європи (не знаю, за інші континенти) відбувалися організовані маніфестації. Усе було узгоджено із місцевим урядом. Люди підтримували Ющенка, бо вірили йому. Тоді захоплювалися нашими людьми, які так уболівали за свій край, будучи далеко. Можливо, зараз є зневіра і ще не знайшовся такий лідер, який повів би за собою, у якого вірили б... Хаотично ми нічого не доб"ємося. Буде мов "Лебідь, Щука і Рак". Хоча, це тема для форуму, а не коментар до вірша.
Але ж ми з тих пір багато чого втратили, чи не так, пані Тамаро? Потрібно ж якось відновити ті завоювання свободи і демократії? А згадка про мечі тут символічна. Мається на увазі боротьба за свободу як таку.
Пане Вікторе, так ми ж ними ще не махали, свобода дісталася нам даром у 1991, і так же бездарно ми її профукали. Найкраще про це сказала Ліна Костенко:
Доборолися, добалакались, Досварилися, аж гримить. Україно, чи ти була колись Незалежною хоч на мить? Від кайданів, що волю сковують, Від копит, що у душу б*ють, Від чужих, що тебе скуповують, І своїх, що тебе продають.
Ось тому, що самі не махали - не потрібно підбурювати до бійки інших, бо я з власного гіркого досвіду знаю, що ті, хто багато говорить, завжди залишаються осторонь дій і їх наслідків. А з ким, або проти кого воювати зібралися?..
Існують вибори для змін, ось тоді й потрібно воювати словом, переконувати в своїй правоті інших...
З виборами в Україні ще по різному буває. Коли бачу як один депутат віддає голос за всіх неприсутніх своїх побатимів то сумно мені. Тоді я і готовий поперти думки АВТОРА вірша. Але я христіянин. Я вірую, що нам мирним шляхом треба подолати усі недоліки, не мечем. Бог дав ВОЛЮ в руки НАРОДУ, тоді ще несвідомого народу.Минуло двадцять років і що, в добі Інтернету не було часу щоб перевірити НАШЕ минуле? Народе СХАМЕНИСЯ!!! З повагою Василь Шляхтич
Несправедливість повинна бути покарана.В який спосіб це питання інше.А народ свідомий просто довірливий дуже,за те і карається і своїми і чужими приблудами.
Даються взнаки 350 літ рабства і бездержавності. І то не весь народ, а якась його частина. Іноді це зросійщені, що втратили українську ментальність. Але ніхто їм не заважає її відновити.
Я теж християнин. Але пам*ятаєте біблійну притчу про чоловіка, який зарив свій талант? Господь засудив це. Так от, ми зариваємо в землю свій талант - свободу і незалежність.
Дивуюся, що досі не оцінений вірш. Написано доволі грамотно і відчувається душа поета!!! Мої Вам +5!!!... P.S.У нас з вами однаковий АВАТОР. Я намагалася змінити свій...не виходить...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
