Ми
всі були освячені Майданом,
До
нього ми – покірні, мов воли.
Майдан
зцілив добром всі наші рани,
Звільнивши
від наруги і хули.
Від Заходу й до Сходу Україна
У
прагненні Свободи піднялась.
Збагнув
народ, що сила він єдина,
Яка
прорве тенета всіх нещасть.
Теплом
душі ми грілися в негоду,
Вогнем
мільйонів звільнених сердець.
Чому
ж тепер, здобувши скарб Свободи,
Його
так легко зводим нанівець?!
Віки терпінь – дорога України,
Якою
на Майдан вона пройшла.
Хіба так швидко будуть кращі зміни,
Як
все довкруг сплюндроване до тла?!...
Не
можем допустити знов розбрату,
Бо
меч ворожий досі ще висить.
Так
легко нас загнати знов за ґрати,
Та
потім як Вкраїну воскресить?!
Ніхто не знав – чи цей Майдан востаннє?
Нам долі незбагнені віражі.
Згадаймо силу нашого єднання
І дух Майдану в серці збережім!
Якщо Майдан у кожнім буде жити –
Здолаєм ми найважчі з перешкод
І гордо заявити зможем світу:
"Великий ми, нескорений народ! ".
2005р.