Похилились верби
Над озерцем журно
Розцвітали квіти, в лісі серед трав
З пам’яті я стер би
Викинув би в урну
Цю стару легенду – все ж не забував:
«За гілками зрідка
Голос птахом линув
Вмить знялась пожежа, гай димів увесь
І слабка лебідка
Від ядкого диму
Впала під вербою, янголом з небес.
Навкруги тріщало
Полум’я гаряче
Обпікало крила, сніжні шипуну*
А він так невдало
Впав за нею плачем
Та й згубив у гаї, слізоньку сумну.
Ліс не стримав горя
Озеро з’явилось
Серед гаю дивом, чистим як сльоза
В нім вода прозора
Гіркувата чимось
Перед цим плечима, лиш весна зниза**»
*шипун – різновид лебедя (є ще лебідь-кликун)
**знизувати плечима – виявляти безсилість, неспроможність.
| 
у Вас 
1
:hands: 
:up: 
:respect: 
:yes: 
:happy: 
