Лебедина сльоза

Похилились верби

Над озерцем журно

Розцвітали квіти, в лісі серед трав

З пам’яті я стер би

Викинув би в урну

Цю стару легенду – все ж не забував:

«За гілками зрідка

Голос птахом линув

Вмить знялась пожежа, гай димів увесь

І слабка лебідка

Від ядкого диму

Впала під вербою, янголом з небес.

Навкруги тріщало

Полум’я гаряче

Обпікало крила, сніжні шипуну*

А він так невдало

Впав за нею плачем

Та й згубив у гаї, слізоньку сумну.

Ліс не стримав горя

Озеро з’явилось

Серед гаю дивом, чистим як сльоза

В нім вода прозора

Гіркувата чимось

Перед цим плечима, лиш весна зниза**»

*шипун – різновид лебедя (є ще лебідь-кликун)

**знизувати плечима – виявляти безсилість, неспроможність.