Срібний місяць до світлиці
Заглядає у вікно.
З неба впали дві зірниці
Десь у жито за селом.
По хатам пройшлася втома
Та й покликала до сну.
Манить сила невідома
Скинуть пелену земну.
У леваді, за рікою,
Перепілка «піть-піть-дьох»,
Десь вечірньою росою
Йдуть закохані удвох.
Хтось купається в коханні,
А хтось, мариться у сні,
А у кОгось до світання
Думи точаться сумні.
Темінь впала на дорогу,
Вщухла курява земна,
Та із серця п*є тривога,-
Хоче випити сповна.
Десь лунає спів весілля,
А десь молиться душа…
Вже прийшла пора вечірня,-
Зорі вкрили небеса.
| 
та
у Вас 
0
