ДУМ * Майка Йогансена манить мене в степ... Отак присіла б собі десь між чорнобиллям Послухать цвіркунів, пожити б без потреб, Відчути б доторком колюченьке бадилля... Хай джмелик сяде на оголене плече – Притихну. Хай. Передихне – і злине. В степу і сонце яро не пече; Тут з прохолодою вітрець тебе не кине. Божественна Природа – невмируща! Вже вимирає «перетворювач» її, Що ріки розвернув, заливши села сущі – Чернечу Гору під Рогачиком моїм! Як хочеться у степ! Як сходини набридли! Запльовані, общерблені, брудні! ДУМ Майка Йогансена знищить все огидне, Бо є очищувачем мрій не лиш мені!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0