ДУМ * Майка Йогансена манить мене в степ... Отак присіла б собі десь між чорнобиллям Послухать цвіркунів, пожити б без потреб, Відчути б доторком колюченьке бадилля... Хай джмелик сяде на оголене плече – Притихну. Хай. Передихне – і злине. В степу і сонце яро не пече; Тут з прохолодою вітрець тебе не кине. Божественна Природа – невмируща! Вже вимирає «перетворювач» її, Що ріки розвернув, заливши села сущі – Чернечу Гору під Рогачиком моїм! Як хочеться у степ! Як сходини набридли! Запльовані, общерблені, брудні! ДУМ Майка Йогансена знищить все огидне, Бо є очищувачем мрій не лиш мені!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0