Падає у землю золоте зерно, під дощем осіннім пророста воно. Килимом зеленим радує блакить. Снігом білим вкрите усю зиму спить. Гомінкі потоки талої води на поля похлинуть з приходом весни. Підроста пшениця сохне стебельце усе вище вище колос гребінцем. Сонцем літнім згріта й теплотою рук хлібороба-діда поцілунком губ. Нива колоситься жде свого млина, борошном біленьким стане вмить вона. Вмілими руками пекар із печі нам дістав духмяний хліб і калачі. Дякуємо щиро хліборобам ми, що під небом синім золоті лани!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
