Літній вечір, стало тихо навколо, штиль повний, літня спека потроху спадає, небо чисте і захід червоний. Вже за обрієм сонце сідає. І пташки всі раптово пропали, чути тільки журчання води, поодинці жаби квакати стали, відчуваэться запах трави й лободи. Комарі в небо звились роями кажани у повітрі снують, хижі риби все плущуть хвостами, рибакам знову спать не дають. Ось надворі уже сутеніє, на траву тихо впала роса, тільки квакання жаб все р' яніє, а в цілому вечірня краса. Раптом жаби всі дружно затихли, усе рідше снують кажани, всі тварини по черзі принишкли, залишились лише цвіркуни. Під цей хор засипати так любо, за цю мить я і рік би віддав, хоч і мрія звучить трохи грубо, край де виріс, я все ж пам'ятав. Сама краща-мала батьківщина, край де родився ти й ріс, найрідніша батьківська родина, і у цьому життя увесь зміст.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1594 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
