Як відчуваю я Вітчизну, коли в' їжджаю у село, мені так затишно і мрійно, в душі моїй знову тепло. Мене вітають всі дерева, що виросли зі мною з юних літ, вони ведуть до Кості в реву, або ж у новий мені світ. Я пам ятаю ту осику, що красувалась край села, вона мене в весну ту лику, на флот служити провела. Я відчуваю міць та силу, коли виходжу на скалу, І блиск води і запах мулу, хвилюють душу теж мою. Ти рідний Буг-краса і велич, мене ти мужності навчив, хоча не раз в дитячі роки мене спасав ти і топив. Коли проходю біля хати, клубок під горло підійма, я згадую братів і матір, для них прожив я недарма. Мене вітають давні друзі, привітно руку подають, і дуже хочеться одразу, у спогадах цих потонуть. Люблю я простір цей з озоном, люблю я велич лук, лісів, ловлю на думці себе знову, що я б надовго тут засів. I в цiй красi менi потрiбна надiя, вiра, i любов. тодi ми разом iз тобою, кохана, заживемо знов.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 