духи пекла у лісі:
замість дерев – пеньків
розпечені до біла́ пательні:
отакі
естетичні смаки пекельні…
духи пекла:
у лісі розводять вогни-ща –
зяє димами
розверзла пекельна паща…
палає соснова жива живиця –
не на сонці літньому плавиться….
тріщить у червоно-чорнім вогні
торішня і молодесенька хвоя:
звідки я?! – хто я?!..
тут я – заради чого?!..
як невинність і Красоту
захистити собою?..
ховаю очі – нікчемна й убога:
ключі від пекла –
бринять на лівому
мізи́нці у Бога…
серце моє – під корінь,
у попіл! – з лиця землі:
на хороми заморські,
скрипучий паркет сосновий,
на ліниво-розбещені меб-лі…
приречена і чужа… ніколи не звикну:
пі́шки за небокрай -
і в призахідних сонячних парусах
зникну.
іти-іти… і дивитися:
незримою стежкою посеред трав –
іти…
Сказав:
«Живіть - як діти…»
якби ж то почули –
як у раю би жили:
але не можуть
без вічно палаючої
смоли…
19.06.2013
(с. Велика Офірна, Київщина)
| 
та
у Вас 
0
