Нд, 15.06.2025, 18:24
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [664]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3431]
Вірші про друзів [714]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1314]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про рідний край
 

ПІШКИ ЗА НЕБОКРАЙ


духи пекла у лісі: замість дерев – пеньків розпечені до біла́ пательні: отакі естетичні смаки пекельні… духи пекла: у лісі розводять вогни-ща – зяє димами розверзла пекельна паща… палає соснова жива живиця – не на сонці літньому плавиться…. тріщить у червоно-чорнім вогні торішня і молодесенька хвоя: звідки я?! – хто я?!.. тут я – заради чого?!.. як невинність і Красоту захистити собою?.. ховаю очі – нікчемна й убога: ключі від пекла – бринять на лівому мізи́нці у Бога… серце моє – під корінь, у попіл! – з лиця землі: на хороми заморські, скрипучий паркет сосновий, на ліниво-розбещені меб-лі… приречена і чужа… ніколи не звикну: пі́шки за небокрай - і в призахідних сонячних парусах зникну. іти-іти… і дивитися: незримою стежкою посеред трав – іти… Сказав: «Живіть - як діти…» якби ж то почули – як у раю би жили: але не можуть без вічно палаючої смоли… 19.06.2013 (с. Велика Офірна, Київщина)

Додав: LedyDelfin (19.06.2013) | Автор: © Валентина САВЕЛЮК
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Савелюк Валентина, Вірші про рідний край

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 3162 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): живиця, мізинець, Хвоя, вогниша

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
avatar
"якби ж то почули..." Не чують ,поки що...Ваші вірші завжди на роздуми
читача націлюють. 55555 plus1
avatar
2 LedyDelfin • 11:41, 19.06.2013 [Лінк на твір]
дякую, пані Галино...
avatar
Ліси вирубують ,як духовність  людських душах...,а що далі,як майбуття ? Є над чим думати.
тільки нікому...
avatar
складний вірш..
avatar
5 suziria • 18:39, 19.06.2013 [Лінк на твір]
духи пекла у лісі -
духи пекла у душах
avatar
6 Abigel • 14:16, 20.06.2013 [Лінк на твір]
Глибокий вірш, філософія аж палає в ньому! Сподобався. Думаю, в ньому чимало правди, пані Валентино. І є в цих поетичних рядках якась родзинка. Точно є.  :)
avatar
7 Asedo1949 • 15:34, 20.06.2013 [Лінк на твір]
Не знаю що робиться з тою електронікою. Вчора написала такий об'ємний комент, а сьогодні нічого не бачу. Чудеса та й тільки... знищують,п.Валентино, все знищують і природу, і людину так, ніби не вони чи їхні онуки мають жити на цій землі, у своїй Батьківщині, ніби збираються всі на Марс... хай би краще вже кудись і виїхали, гляди ж і ми б собі завели другі порядки, які б не йшли всупереч Божих.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz