Пасуться на леваді коні...
Пасуться на леваді коні. Вільху торкає вітерець. Натруджені сільські долоні Рвуть для цигарки папірець. А сонце припікає спину, Під пахвами сорочки піт, Канчук собі на карк закинув, Гайдар збирає в торбу глід. Гасають діти біля броду. Веселка в бризках миготить. Жінки гуртом ідуть по воду. На березі рибалка спить. У розпалі пекельне літо. Скрізь смарагдові кольори. Земля розквітчана зігріта – Земним теплом зігріті ми.
Додав: inkulinets (25.06.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про рідний край
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1145 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.