Пасуться на леваді коні...
Пасуться на леваді коні. Вільху торкає вітерець. Натруджені сільські долоні Рвуть для цигарки папірець. А сонце припікає спину, Під пахвами сорочки піт, Канчук собі на карк закинув, Гайдар збирає в торбу глід. Гасають діти біля броду. Веселка в бризках миготить. Жінки гуртом ідуть по воду. На березі рибалка спить. У розпалі пекельне літо. Скрізь смарагдові кольори. Земля розквітчана зігріта – Земним теплом зігріті ми.
Додав: inkulinets (25.06.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про рідний край
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1115 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.