Нема клювання, не спіймав я риби...
Нема клювання, не спіймав я риби. Іду додому стежкою в траві. І супроводжують мене аж до садиби Різноманітні квіти польові. Опівдні. Припікає трохи сонце. Стрибають коники, цвіркочуть цвіркуни. Відкрито в хаті протягом віконце. На сонці гріються в городі кавуни. Немає риби і пусте відерце – Глузують з мене невгамовні діти Води з колодязя я вип’ю натще серце, Бо дуже хочеться у спеку таку пити. Пробігли коні – покотили воза. Підняли куряву, що застелила очі. Візник сміється – сміхотун-проноза. До жартів, бачу, майже всі охочі. Та я не злюсь, не засмутився зовсім. Лише одна мене турбує думка – За літом теплим прийде знову осінь Із жовтим листям замість подарунка…
Додав: inkulinets (03.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.