ДИТИНСТВА ДЗВОНИ
Чи не тому душа засумувала, Що знову мені бачилось вві сні, Як мати на Великдень розкладала Свячений хліб на скатерці лляній? Що молоко із глечика світилось, Що розквітав вазонок на вікні, І Матір Божа лагідно дивилась З ікони, що сіяла на стіні. Що в церкві вже видзвонювали дзвони І спів дівочий плив удалині, Що писанки, блакитні і червоні, Дитинством посміхалися мені...
Додав: sokil1801 (03.10.2013)
| Автор: © В'ячеслав Шинкарь
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов
virchi : Хвеся вийшла чарівною! Найбільше сподобалося, що вона "дуже язиката" і "цілий день дає поради". Це так упізнавано для кішок, які
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА