ДИТИНСТВА ДЗВОНИ
Чи не тому душа засумувала, Що знову мені бачилось вві сні, Як мати на Великдень розкладала Свячений хліб на скатерці лляній? Що молоко із глечика світилось, Що розквітав вазонок на вікні, І Матір Божа лагідно дивилась З ікони, що сіяла на стіні. Що в церкві вже видзвонювали дзвони І спів дівочий плив удалині, Що писанки, блакитні і червоні, Дитинством посміхалися мені...
Додав: sokil1801 (03.10.2013)
| Автор: © В'ячеслав Шинкарь
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА