Шелестить шовкова трава Під ногами стежка в'ється Це мальовнича країна моя Овіяна долею мені сміється Хочеться припасти до рідної землі І слухати її дихання Бо тяжкі роки чужини Живуть лише спогадом і чеканням Нелегке життя в дальній стороні І туга за солов'їним краєм Дають віру і надію мені На зустріч на яку я так чекаю Хочеться міцно до яблуні притулитись Почути запах чарівних квітів В рідній оселі зігрітись Там де найдорожчі люди на світі Де тополі стрункі і смереки Це моя батьківщина далека І линуть думки як журавлі До моєї улюбленої святої землі.
Не знаю вірш це чи не вірш, може, такий вільний стиль в сучасній літературі і має місце, та мені більше подобаються римовані вірші, щоб і розмір, і ритм. Попри все, він мені сподобався, бо це, ніби крик душі...чужина з'їдає серце...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
