Хтось, в своєму саду на Лірі, Дивиться новини у космічний телескоп. Й думає, що людство подуріло в вищій мірі, І треба менше їм читати гороскоп.
Хтось, в своїм будинку на Альдебарані, Всміхнено втирається клещнями,- Людство самознищиться з цунамі,- Йде тенденція до цього день за днями.
Хтось, на Сіріусі, з тих великих, не земних, Згадує рабів з Єгипту та милується. Людство перетворюється на дурних, Ще й само собі дивується!
Хтось, із братів наших із сузір'я Касіопеї, Влаштував вже свято в честь наших плебеїв. Ну, а друзі їхні, із сузір'я Цефеї, Оселились, навіть, серед наших геніїв.
Не цінує людство Землю нашу рідну,- Все воює та горює. Гроші рахує. Як не стане, що ділити, - заберуть в нас бідну. Хто ж тоді нас дурнів прийме, порятує?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
