Хтось, в своєму саду на Лірі, Дивиться новини у космічний телескоп. Й думає, що людство подуріло в вищій мірі, І треба менше їм читати гороскоп.
Хтось, в своїм будинку на Альдебарані, Всміхнено втирається клещнями,- Людство самознищиться з цунамі,- Йде тенденція до цього день за днями.
Хтось, на Сіріусі, з тих великих, не земних, Згадує рабів з Єгипту та милується. Людство перетворюється на дурних, Ще й само собі дивується!
Хтось, із братів наших із сузір'я Касіопеї, Влаштував вже свято в честь наших плебеїв. Ну, а друзі їхні, із сузір'я Цефеї, Оселились, навіть, серед наших геніїв.
Не цінує людство Землю нашу рідну,- Все воює та горює. Гроші рахує. Як не стане, що ділити, - заберуть в нас бідну. Хто ж тоді нас дурнів прийме, порятує?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0