Чомусь одна, була струна На скрипці долі скрипаля, Що вигравав балади. Про екстремізм, Патріотизм Звучали тільки мати… Важкі часи, важке життя Важкі довкола люди Тут хоч-не-хоч лиш забуття Дорога у нікуди.
Чомусь одна, була струна На скрипці долі скрипаля Що конвульсійно плакав Лиш круговерть – Вогонь та смерть, Війною брат на брата… Сумні слова, плач та журба Лунають голосніше, Стежина миру заросла Лукавство вуха ріже.
Чомусь одна, була струна На скрипці долі скрипаля Порвалися всі інші. Про благодать, думки летять Та й губляться у вірші. А в небесах, розкішний шлях Знов манить за собою Не поспішаймо, це не страх Ми втомлені війною.
Рада бачити Вас,Юначе,знову на сайті. Хай лихо обминає, Біда не зутрічає, Лише добра навколо Вас, Буде щоднини повсяк час. Гарні роздуми і Вашому вірші,дійсно ,люди стомлені війною... Певно,заблудився десь наш спокій, але ми обов"язково його знайдемо!
Шановний авторе, менгі сподобався Ваш вірш. шкода, звичайно, що молоді люди змушені були подорослішати в наш час. Вам би про кохання писати... Та останні рядки твору таки вселяють віру в те, що життя повернеться на круги своя.
Скоріше б вже все це закінчилося, як страшний сон. Дуже незвичний вірш і переповнений наболілими переживаннями. Напевно, йдеться не лише про війну на сході країни, а про війну взагалі, яка наростала роками і виплеснулась у те, що ми бачимо сьогодні. Повага автору.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
