За вітром покірно горнулась Висока смерека стара І дощ голосив в чисті шиби І ніч, мов холодна мара… Як хвиля, пливли чисті звуки Зривались, з’являлись нові, А серце тремтіло з розлуки Й душа десь була в вигнанні І місяця в небі не знайдеш, В пристанищі спить вже живе ─ Шопена фантазія мине І болю душі додає...
Осінній сум, але за ним,прийде зима у сукні білій, А там Різдво і рік Новий, І нові мрії та надії. А за зимою знов весна зелена, світла та барвиста, А потім літо одягнЕ, черешні й сливи у намиста. І знову осінь на поріг, залистопадить все довколо, осінній сум...і перший сніг... і все по колу....
Просто зараз такий настрій, та вірте, що все буде добре.
А всьому вина - дощ і Шопен...жартую...Здається, ці рядки повинні звучати так, бо тут напевне одруківка. В пристанищі спить все живе ─ Шопена фантазія лине І болю душі додає...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
усе буде добре!
вірю в це
