Сміються хвилі потайним Майже знайомим сміхом, Бурлять і човника несуть, Мов боронять від лиха. Я в тому човнику пливу І не страшусь безодні, Минаю гори і ліси, І айсберги холодні… А сонце – полудневий рай Й медуза ніби квітка - Упала в човник мій до ніг Ще й золотая рибка.
Ритм і має збиватись, щоб увагу звертали саме на ці рядки. Дякую за таке уважне читання вірша
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
