Строгим холодом диха рівнина,
осінь круто забрала права.
І ледь чутно бринить павутина,
і безживна сріблиться трава. А на дачах, як усмішка майстра,
що пізнав глибину таїни,
дивовижна мозаїка – айстри
під зорею своєї весни. Я люблю це німе повнокров'я
обважнілих плодами садів.
Молодою снагою здоров'я
наливаюсь в сезон холодів. Тільки жаль мені, брате, до болю
цю сирітську задуму рівнин.
Та веселого соняха в полі,
що край шляху сміється один. Ах, не чув він сьогодні прогнозу
і змагається з сонцем, дивак.
Треба ж так – в передднину морозу
розцвісти необачно отак!
| 
у Вас 
0