Я знов блукаю і знайти не можу,
Де та дорога, що веде у дім.
Дзвенять трамваї , та мені не гожі,
Поїду, опинюся у чужім.
Моя хатина не палац блискучий,
Де з кранів ллється встоєне вино.
В садочку з краю ,де похилі груші,
Присіла й жде ,чи гляну у вікно.
Чи підбіжу і гримну в старі двері,
А мама скаже- ану знов ввійди!
Пробач матусю за мої манери,
Тихенько вийду та і знов зайду.
Той сад не наш, належав колективу,
Мені то що! Це ж під моїм вікном!
Нарву тих груш, вклонюся груші чтиво,
Вбіжу до хати зі своїм добром!
Хатиночко! Ти жди! Я повернуся!
Хоч і блукаю, та тебе знайду!
Тихенько увійду і тут лишуся,
І ту стареньку грушу обійму!
| 
у Вас 
0
