Осіння рибалка
Пензлем вій малює осінь спокій,
П’є з ріки задушливий серпанок.
Губить крижень в рогозі високій,
Розмаїте пір’я на останок.
Очерет кульбабить від зітхання,
Втомленої спекою чайчини.
Струшує махрове подаяння,
На латаття грубі сорочини.
Поплавець вихитується кволо,
В ритмі карасячих забаганок.
Гордо жаба роздуває воло,
На проталі ряскових фіранок.
Короп ніжить плавника на сонці,
Що тепла останнього краплини,
Зачерпнувши в палахкі долонці,
Збризкує опалом на маслини.
Додав: mikolachat (24.09.2015)
| Автор: © Олег корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про рідний край
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1338 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА