Я виріс тут.
Виріс я на Придністров’ї
В Прибилові тому
Вчився там у старій школі
Не далеко дому.
Як сидів я на уроці
Стеля завалилась
Бачив я, як в тому класі
Проводка накрилась.
Не хотілось вчитись в школі
Так собі,нічого…
Всіх любив я дуже,дуже
Лиш себе самого…
Не любив я так нікого
Як ту мову нашу
А тепер із мови тої
Зробили вже кашу.
Люди,добрі!Схаменіться
Мову всі не знають
Як ідуть до магазину
По-руськи питають.
Наші славні чиновники
Заводи закрили
Ще й до того в нашій раді
Усе розвалили.
То ж зберімся,вже сьогодні
На суд бюрократів
І поставим перед ними
Оті,страшні ,,грати’’.
Ну,а зараз тобі я скажу
Моя рідненька,Україно
Борюся за тебе-не брешу
Сьогодні,завтра і щоднини.
05.10.1997р
Додав: 0997030561 (18.01.2016)
| Автор: © Володимир Олійник
Розміщено на сторінці : Вірші про рідний край
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1438 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА