Десь гроза гримить горлає,
увесь час зозулю кличе –
мов солодушка співає
у весняному обличчі.
Кожну квіточку травневу,
гріє сонечко навколо.
Гнеться вітка черешнева -
насідають зверху бджоли.
Все довкілля молодіє,
сіру зиму проводжає.
У сім'ї життя радіє -
кращій долі не бажає.
Сяє блискавка на Сході
розриває чорні хмари.
Щось нечисте у природі,
по землі повзуть примари.
Оголилися кордони,
лізе нечесть в кожну хату,
ніби б'ють церковні дзвони,
чутні відгуки набату.
Б’є, - доби війни рахує,
вітер свище мовби кулі…
Гинуть долі, звір лютує,
час журби - часи минулі.
На душі весна стліває -
Боже, дай усім спасення!
Соловейко не співає,
додаси йому натхнення.
Ця весна не принесе Україні нічого доброго. Осінь! На неї за старою українською традицією треба покладатися!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
