Десь гроза гримить горлає,
увесь час зозулю кличе –
мов солодушка співає
у весняному обличчі.
Кожну квіточку травневу,
гріє сонечко навколо.
Гнеться вітка черешнева -
насідають зверху бджоли.
Все довкілля молодіє,
сіру зиму проводжає.
У сім'ї життя радіє -
кращій долі не бажає.
Сяє блискавка на Сході
розриває чорні хмари.
Щось нечисте у природі,
по землі повзуть примари.
Оголилися кордони,
лізе нечесть в кожну хату,
ніби б'ють церковні дзвони,
чутні відгуки набату.
Б’є, - доби війни рахує,
вітер свище мовби кулі…
Гинуть долі, звір лютує,
час журби - часи минулі.
На душі весна стліває -
Боже, дай усім спасення!
Соловейко не співає,
додаси йому натхнення.
Ця весна не принесе Україні нічого доброго. Осінь! На неї за старою українською традицією треба покладатися!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-