Пн, 23.12.2024, 09:03
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1058]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2700]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [811]
Вірші про мову [282]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [1000]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3397]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [204]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1225]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [320]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4494]
Філософам [1308]
Громадянину [914]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про рідний край
 

...


й зродилась квітка кам'яних полів. Розлогі думи, кришталеві очі, неначе хтось колись закляв її на вічну вроду, на тривку дівочість.

трималося прокляття довгий час, допоки скелі не заговорили.

тоді вона ступила в вічний шлях. тонка, тривожна, віддано-сумирна.

вона ступала край за краєм. стій. та ж зупинися! та вона не чула.
бо так не чують ті, хто просто звик, бо так звикають ті, хто не відчули, у чому цінність тлінного буття, в чому краса болючої секунди.

зродилась квітка чарівних лісів. біліли щоки, не здіймались груди. найтонший пензель вправного митця не передасть сеї тяжкої вроди.

була страшна невинність без кінця. були болючими дні безтурботні.

ім'я сій квітці Рідний серцю край. Заквітчана, і сильна, і безвладна.


- Прощай! Омріяна, красо буття, прощай.
Більше немає сил тебе кохати...


*


А все ж вона, відпущена повік, по Магдебурзькім дозволі і праві.

Неначе хтось колись закляв всіх нас, щоб ми її повік не забували!

І в грудях б'ється віковічний ліс, бездушні мавки, росяне намисто.

А все ж вона відпущена повік, а все ж нас пов'язало з нею тісно.

Додав: irenstera (15.12.2016) | Автор: © Ірина Панасюк
 
Розміщено на сторінці: Вірші про рідний край

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2151 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Щиро дякую за коментар s-16

leskiv: Пречудова у вас уява. Сподобався вірш. respect

kraynyuk46: Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к

kraynyuk46: Дякую, п. Таміло. table-2       


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz