Уроки мудрості.

Уроки мудрості.

Зайчик- знайчик поскакав

Мудрості шукати.

Скрізь, все біле навкруги:

Як її пізнати?

Ох…, вже й їсти захотів,

Трохи відпочину.

Що робити? Бідний сів

Під густу ялину.

Носик справді затремтів:

Пахло там грибами…

Він ще більше зголоднів,

Плямкав вже губами.

Обдивився скрізь – нема.

Що ж мені робити?

Спить на дереві сова,

Може, розбудити?

- Тітко, сово! – загукав –

Ви спите? Вже днина! –

День для сну у сов – не знав,

Бо ще був дитина.

- Де ти? Де ти? Сліпить день! –

Тітка загукала. 

Заєць – дурень, наче пень,

Я б посмакувала. -

- Ай…чим далі від сови

Треба утікати. -

Що не бачать вдень вони,

Чув від свого тата.

Причаїлось зайченя

Й почало шукати.

І Господь давав щодня

Щось посмакувати.