Уроки мудрості.
Зайчик- знайчик поскакав
Мудрості шукати.
Скрізь, все біле навкруги:
Як її пізнати?
Ох…, вже й їсти захотів,
Трохи відпочину.
Що робити? Бідний сів
Під густу ялину.
Носик справді затремтів:
Пахло там грибами…
Він ще більше зголоднів,
Плямкав вже губами.
Обдивився скрізь – нема.
Що ж мені робити?
Спить на дереві сова,
Може, розбудити?
- Тітко, сово! – загукав –
Ви спите? Вже днина! –
День для сну у сов – не знав,
Бо ще був дитина.
- Де ти? Де ти? Сліпить день! –
Тітка загукала.
Заєць – дурень, наче пень,
Я б посмакувала. -
- Ай…чим далі від сови
Треба утікати. -
Що не бачать вдень вони,
Чув від свого тата.
Причаїлось зайченя
Й почало шукати.
І Господь давав щодня
Щось посмакувати.
| 
у Вас 
0
