Сердечко стогне і болить,
як важко в цьому світі жить,
від праці ниє вся спина,
а виходу нема - Стіна,
стіна навкруг на сотню верст,
а з праці толку лиш наперст.
Встають селяни на зорі,
ті доярі, ті косарі
і трудяться, аж до смерку
клянучи доленьку гірку.
-Село поросле лободою,
Скажи рідненьке, що з тобою?
Чому навкруг все спорожніло
і в бідноту таку засіло.-
Старенькі вже за обрій йдуть,
а молодих міста десь ждуть
блукають дальніми світами,
шукають щастя за горами.
Там є розваги і робота,
а у селі одна скорбота.
Що було вміло розвалили,
а нового ще не нажили.
Село поросле лободою
чекає виходу з застою.
Правда Ваша, що села нині занедбані, але не погоджуюся, що все тільки погіршується. Можливо, до вашого села ще не дійшли зміни, але вони неодмінно прийдуть. Сестра моя, котра живе у селі, ділиться приємною новиною, що вже не всі поля заростають бур'янами, бо появилися зацікавлені молоді люди, що об'єднують паї. Приводять все в порядок, сіють, одним словом займаються фермерством, і земля оброблена, і людям вигода.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
що все тільки погіршується.
що сучасне село все ще чимось схоже на тодішнє.
