СИНУ !

                             СИНУ !
Ти виріс вже синочку мій маленький,
З під маминого вилетів крила,
Та доля тебе любий мій рідненький,
У світ такий незнаний  завела.

Подався у дорогу ти далеку,
За океани у чужий нам світ,
Там не курличуть рідні нам лелеки,
Й калина не вдягає білий цвіт..

Мені напевно доля посміхнулась,
Новину добру чула я в селі,
І ластівка додому повернулась-
То ж будуть пташенята в нас малі.

А як же сину там,у тому краю,
Де завжди літо,сонечко,тепло,
Це все тобі чуже,я добре знаю,
Ти любиш рідну землю і село.