Автобус біжить по дорозі.
Назустріч несуться поля.
В безмежного степу облозі
Біліють хатинки здаля.
В ставочки, неначе в люстерко,
Вдивляються верби рядком.
Ще мить - все навколо померкло:
Автобус промчав під містком.
Ось, річечка в"ється грайливо.
Гойднулась від вітру лоза.
Над нею стирчать кінські гриви.
Десь мекнула спрагла коза.
Ген, сонях сміється у житі.
Ой, що то? Злетів білий птах.
Напевне, лелека. Залиті
Промінням околиці й шлях.
Автобус летить, поспішає.
В салоні дрімає народ.
Неквапно розмова триває
Про ціни, податки, город,
Війну, що вже всім остогидла,
Народних заср. (Ой, вибачте) обранців ганьбу,
Жнива і футбол( "Путін - бидло"),
Погодні умови, НАБУ.
А там, у небесній блакиті,
Хмаринка, мов Бога лице,
Застигла в чаруючій миті.
Автобус біжить путівцем.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
