Ти бачиш осінь похилилась,
Дерева лист втрачає свій.
Але країна наша мила,
Як і прекрасний цілий світ.
Прийшла війна і зникли фарби,
Зламались долі у людей.
Росія людству знову заздрить,
Шукає нищівних ідей.
От тільки вільних українців
Ніколи не зламати їм.
Ми переможемо чужинців
І край свій рідний відстоїм.
Хай ніяка приходить доля,
Живе в серцях наш заповіт.
Що гірше смерті лиш неволя
Свій відстоять потрібно рід.
Так візьмем зброю українці
І ворогів розіб’єм вщент.
Подарим волю своїй неньці,
А ворогам залишим смерть!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас