Дивуєшся, гортаючи неспішно Червоні дні листків календаря, Бо виявляється, що й досі, як в насмішку, Святкуєм день сільського трударя. Село моє, що дихає на ладан, Липоводолинський аграрний регіон! Неперспективний мій! Та я за тебе ладна Пройти всі труби, воду і вогонь! Село моє - колиска України! Тут пуп в*язався світому всьому. А ми село штовхаєм на коліна, А ми життя вкорочуєм йому. Вмирають села тихо, поодинці. Клює вороння трупики хатин. І вітер, чимось схожий до ординця, Господарює пусткою один. Село моє, кому ти завинило За те, що і співало, і цвіло?!! Ледь вгадувані горбики могилок Засвідчують, що тут було село. Нащадки - вовкулаки й вовкулачки- Перевертнями в місто подались. За владу ладні битись навкулачки, А ти ходити вчило їх колись. Ти їм в гаях співало колискові, Для них ти молотило перший сніп... Бо хліб святий - життя всього основа. Село давало світові свій хліб. Куди ж подівсь твій вічний ріг достатку, Що зрошуваний потом був щодня? На кожен твій мозоль є по податку, Не сплатиш вчасно - наросте пеня. Глибинко рідна! Липовий мій краю! Пахучі кучеряві спориші! За села ті, яких давно немає, Чужа вина болить в моїй душі. Хтось скаже, що дрібний мій інтерес... Глобально мислим, і з останніх сил Йдемо до НАТО, пнЕмось у ЄС По трупах отаких маленьких сіл. Святкуй, село! На це ти маєш право, Хоча твій труд здіймається на сміх! Гей ви усі, хто за кермом держави! На вас лежить за мертві села гріх.
| 
у Вас 
0
Мені стало сумно від правди. Знаю, що на Україні є багато таких сіл. 
