У повітрі кружляє димок Наполоханих вітром туманів. Під ногами обм’як і намок Непорушний лужок на світанні. Суміш вітру і тиші в траві Переповнює запах болота. До гнізда час вертати сові, А мені вже пора до роботи. Косарів я в дитинстві просив Щоб навчали своєї науки. І бринять ось на лезі коси Позолочені сонечком звуки. Свіжоскошена мною трава Терпко пахне на лузі повсюди. Вже узимку корова з хліва Зголоднілою рватись не буде. Відчуваю, що змійками піт Аж лоскоче натруджену спину. До вербичок піду мимохіть І в тіньочку хоч трошки спочину. Я до міста подавсь завчасу, Після школи відразу з – за парти. Пам’ятають ще руки косу, Та зріднилися ноги з асфальтом.
Це, Олексію, важка фізична праця, а насолоду і задоволення від неї отримуєш разом із кінцевим результатом. Проте, є ще один бік - свіже ранкове повітря, красива природа і можливість побути наодинці з думками... Дякую тобі.
Наталко, а що, якщо це не велика таємниця, заважає тобі вибратися одній чи з друзями на вихідні за місто, просто відпочити від стрімкого міського життя? Не знаю, правда, як зараз у ваших краях, але від столиці потрібно їхати далеченько, кілометрів за сто, не менше, щоб побачити та відчути красу і дух оспіваного українського села. Урбанізація невпинно робить свою справу скрізь, а біля великих міст найбільше, зупинити цей процес неможливо. Дякую за коментар.
для мене відпочинок це мінімум людей і кілька вільних діб. на даний момент такої можливості немає. але, найближчим часом обовязково поїду туди де дерева, дерева, водойми, коники, лелеки... ))))
Знайомо, не раз "клав" покоси на світанку. Це не можлово передати. Сонце показується тільки край неба, а пташки одна на перед другої, змагаються хто гарніше покличе сонечко. Ноги вже у росі, змокріли, та йти ще не хочеться, навпаки, зняти чоботи та стати на покіс босими ногами. А на долині тихо стелиться та сідає туман..... Ой захопився. Не знаю чи мій син буде тримати косу у руках, свою "справу" роблять мото та елетро-косарки. Вірш Суперовий Дідусю. Так тримати. 12.
Люди міста не підозрюють, що вони втратили. Запах скошеної трави - це буря емоцій, це повернення до першопочатків ( є таке слово?), це блаженство! Дякую за прекрасний ранок!
Пам’ятають ще руки косу, Та зріднилися ноги з асфальтом - клас! А ось для мене відкриттям було побачити село вперше у 17 років... Звичайно, що я бачила села з вікон автобусів і навіть колись один раз приїздила в бабусине село на проводи, але вперше побачила дуже у свідомому віці.... Гарно написав!
Все супер. Косовиця, запах скошеної трави, туман. Та я би волів сидіти у тіньочку Саме найкраще......А то після косовиці все болить : руки, спина, ноги....одним словом все Були часи коли теж косив.....ууууууууууууууу....важка праця.
Бачу, ти чудово розуміш про що йде мова, коли говориш про болячки. Так, болять всі частини тіла, крім голови. Голова вже не болить, бо добру справу зроблено.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
