Як відьма ніч огорне зорі
І осідлає вечір запашний--
То захвилює тихе море,
Потопить човник золотий.
Я поряд сяду з сивим татом
На призьбі долі зниклого села…
Думки,мов бджоли,пахне садом,
Ще вчора батьківщина тут була.
Якого серця злого треба
Та розуму,що звів на манівці?..
І чорну хмару опустив із неба
На білі хати-острівці.
На землю покручем покручену
І на людей і на жита.
Надія совість обійма засмучену,
Сновида темінь нас обох ковта.
| 
та
у Вас