Старе русло поросло лататтям. Сивиною припало волосся. І спогади, як багаття, І спогади - вогка осінь. Десь далеко зникає потяг, Наче ранок, зникає далеко. Подивись, як граційно в польоті Робить коло старий лелека. Скільки раз до своєї хати Він вертався з чужого краю. Але знову і знов відлітати – Це вже знаю.
|