Я уже не прийду до тебе, НЕ прилину... Ти мене не чекай, Ні в негоду зимову, А ні в літню годину... Не чекай моє місто, Моя Прип"ять прекрасна, Розділя нас навік Ота зона злощасна Дріт колючий тепер До тебе не пускає Своїм зором байдужим Мене наскрізь проймає І за що скажи, Прип"ять, Нам дано так стаждати Адже ти безневинна Але дріт той, мов грати, Мов в"язниця довічна Хоч і світить в ній сонце Та нема там життя, Мертве кожне віконце, Не сміється дитина, Не сміється й не плаче, Не питає дівчина -Де ти, любий козаче?- Пересуди й чутки Давно містом не ходять Матері та батьки Своїх діток не водять Сумно й тихо стоїть Моя Прип"ять прекрасна І за що скажи ,Боже, Така доля нещасна? Я дивлюся здалека Ти для всіх нас, як память, Як підбитий лелека, Що блукає снігами. Той лелека загине, Як його не зігріти. А ти, Прип"яте, пам"яттю Вічно будеш в нас жити?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
