Весна... А вишні ж як цвіли по тій весні! Пізніше-людським Болем червоніли. Здавалось,що реактора вогні На вишняку навік осіли... Як журно птах тоді кружляв, Бідою вигнаний з гнізда, У людей захисту шукав, На рідний ліс дививсь здаля. А хати бідні в самоті Великдень Божий зустрічали І шибками на всі шляхи Господарів все виглядали ... ...Вернулась пташка до гнізда Й вишняк зацвів забур"янілий, Ось тільки люди до села Вернутись вже не мають сили ...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас