Рідному селу

Розцвітай калиною, Глибочице моя!

Слався з Україною, батьківська земля!

Іменами, справами в вічності віків,

Працею громади вільних земляків.

Село моє рідне - це батьківська хата,

Криниця жива й росяниста трава.

А люди тут щирі й душею багаті.

Які ж тут пісні, і які в них слова!

Село моє рідне – це історія давня,

Це слов’янськая кров і традиції спів.

Ще й війна страхітлива (надіюсь – остання).

І роздолля врожайних полів.

Глибочице рідна, зазнала ти лиха.

Та радощів, думаю, більше було.

Про них вітерець нагадає нам стиха

Й гайне у поля за село.

Село моє  рідне – квітучий розмай.

Пісні, що в полях зародились.

Тут наше дитинство і юності рай,

Й хвилини в коханні спинились.  

Село моє рідне – це вічна краса.

Дідівських джерел чисті води.

Це зорі далекі й сумні небеса,

Мов звід над простором природи.

Розцвітай калиною, Глибочице моя!

Слався з Україною, батьківська земля!

Іменами, справами в вічності віків,

Працею громади вільних земляків