ВІрш

 Я з тобою, мій прекрасний, роде

Я з тобою, роде мій прекрасний,

Я з тобою, роде дорогий.

Тут, де зірка юності не гасне,

Де батьками втоптані стежки.

Я сюди думками часто лину.

Як буваю десь у чужині,

А згадаю пісню материну, 

Мовчки плачу глибоко в душі.

Я долоні підставляю вітру,

Що з країв батьківських повернув

Та дивлюсь у глибочінь блакитну,

Наче б там дух прадідів заснув.

Знов і знов до тебе, роде, лину

Крізь життя, неначе блудний син.

Де спочили мрії материні,

Де для мене світ цей не чужий.

Тільки тут ти, краю, мені милий,

Де у пригорщі збирала краплі мрій.

Прийшов час, як пташка, знялась в вирій,

Повернулась - батько посивів.

Нині я стою перед тобою,

Роде мій – коріння глибочінь!

Де все рідне і близьке до болю,

Як свічадо у моїй душі.

Простягаю в небо серце й руки:

- Боже милий, рід мій збережи!

Все, що маю передам онукам,

А найперше – часточку душі.

Щоб вони пройшли крізь віадуки,

Срібним краєм берега ріки.

Щоби доля їх сплела за руки

Не на мить, на довгії віки.

Роде мій! Багатий і прекрасний!

Я спішу до тебе крізь віки.

Запалю свічник душі незгасний,

Щоб до храму вічності ввійти.