Не поміняю я Вкраїну, а ні за гроші ні за чин. І якщо треба, я полину аж до окраїн, до вершин. Мені важливо в цьому світі, любити край свій, а тому, вже не змінюсь я в цьому світі. І буду выдданий йому. Так гірко все ж спостерігати, як олігархи тут жавуть: Крадуть, гвалтують і не знати, Чи кінця світу вони ждуть. Купляють все:людей, маєтки, ліси, озера і лани. Кому потрібны всі ці статки? Коли убогії вони. Кохоння й совість не купити. Це дар від бога і батьків, любити край свій боронити, як наші предки вздовж віків. А замість цього наші люди, слугують німцям й москалям. І добре знають: зле повсюди, вітри гуляють по полям. Чому ж ми землю свою рідну, чужинцям в руки віддаєм? самі ж раби на ній, а гідну козацьку выдсіч не даєм? І доки будем ми жувати на ранок соплі й на обід. то й доти будуть панувати, всі хто завгодно-без обід.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1563 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
