На Скрижалях Душі закарбовано прагнення волі.
Та від вражих ножів тінь зависла на рідному полі,
Від наруги над Духом свобідним гірчить полиново,
На облуди хресті розп'яли найсвятіше вже - МОВУ.
На Скрижалях Душі закарбовано прагнення правди.
Та свої і чужі об'єдналися зради заради,
Рідне слово, яке у сибірах колись не скорили, Поховати схотіли навік в забуття домовину.
На Скрижалях Душі закарбовано прагнення світла. Хлинуть Правди дощі, що зуміють облуду всю змити. Жовто-синя Голубка, що круки в кільце оточили, Розірве його вщент і для лету розправить знов крила!
Тож, Голубко,в пол1т у серця син1в дмухни в1длигу, Л1д душ 1х розтопи, щоб й духовний кал1ка оклигав... Роз1рвати к1льце, ск1льки можна терп1ти наругу, Як не зробимо це-то блукати в1ки знову кругом...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
