Земле мо́я! Край мій рідний! Мої пагорби, поля… Колір неба мого дивний, В лісі вранішня роса. Я люблю тебе Вітчизно! Серцем всім своїм люблю… І хай буде усім видно Україну молоду! Теплий південь із морями, З Херсонесом, Судаком. З неймовірними ночами Та як золото піском. Де стоять Кримськиї гори, Де над хвилями вітри І зсипаються в долоні Ясних променій бризки. Захід дивний і Карпати, Що до неба простяглись; Вкриті снігом та кудлаті Мов у шуби одяглись. Там лісі – діди столітні, Трускавець, Свалява, Львів І мов рисі швидкі річки, Там гуцулів ллється спів. Північ з Києвом старинним, З Батьком нашої землі. З містом файним і первинним Православної Русі. Ніжин, Конотоп, Охтирка - Це є наша все земля. Сало, житній хліб, горілка, О це діло! – Це життя. Ну а схід, то зовсім інше, - Промисловий наш Донбас. Тут вугілля, тут залізо, Сяє надр земних палац. Шахтарі та металурги – Люди вчинків, люди справ. Схід – це край, що дух гартує, Що героїв світу дав! Отака моя Країна, Отака моя земля. Неповторна та єдина Україна-матінка. І немає в світі краще Цього неба, цих степів, То є все багатство наше, Наш великий, рідний Дім.
|