«Мир душі твоїй ,Богдане,
Не так воно сталось…»
Т.Г.Шевченко.
Буде мир і тихий спокій,
вічне світле царство
душам лицарів епохи,
Що боролись без лукавства
за свободу довгождану,
за вільну країну,-
за безвольну й безталанну,
рідну Україну.
Нехай пам’ять про вас буде
світлою, вічною.
Спіть спокійно, добрі люди
з совістю чистою.
А тим часом нехрещені
сидять на престолі,-
вгодовані, розбещені
перевертні долі.
Та все марнують-будують
державу в кайданах;
та на службу все готують
слухняних гетьманів.
Мир душі твоїй, Богдане,
і пам’ять навіки,
а Мазепа нехай встане,
підійме знов полки,
а за ним і Чучупака
з Холодного Яру
позбирає гайдамаків
та розпалить жару.
А як ударить Мотрин дзвін
на всю Україну,-
народ повстане із колін
та розправить спину.
Славно, добре погуляють
козаки та гайдамаки,
панам бороди посмалять
та поголять переляком
ненаситні їхні душі,
що в нас вкрали одним махом:
і лани, й Дніпро, і кручі…
Підуть шляхами аріїв,
на північ правнуки Махно.
Не банда,- світла армія,
зірве невольниче ярмо.
Потечуть криваві ріки,-
нехай почезне вража кров,
а «раби малі,» великі,
тяжких позбавляться оков…
Більше вже Дніпро не стане
в Україні рубіконом,
нова стане тут в держава;
«нові, праведні закони»
в тій державі будуть править.
Мир душі й твоїй ,Тарасе…
А воно ж таки буде,
і перестануть з нас сміятись
всі «стороннії люди».
| 
у Вас 
