Люби, народе, Україну, Велику, славну і єдину! Люби свій дім, своє подвір’я, Як Янек любить Межигір’я, Як клаптик пестує землі, Уклавши кошти немалі, Щоправда, з власної кишені Поставив тільки на «мішені», Які стоять уздовж алеї, Як істукани, чи пігмеї, Щоби щоранку мать нагоду, В лице дивитися народу І, не дай Бог якої злоби, Зреагувати зразу щоби… То ж не цурайся, українцю! Ти бачиш спиться гарно німцю, Американцю, італійцю… Це для початку пишу трійцю, А далі можна рахувати Кінця і краю не видати… Усі магнати закордонні Вселились в нас на Оболоні. Всі пишно п’ють, їдять, гуляють І владу чинну поважають, І радять, як продать простори, «Бабло» відправити в офшори, Набити, як кишені златом, Й забити голови трактатом, Щоб ніби вибити пороки, Насправді вижати всі соки… На диво вщухли всі скандали Так, ніби сном усіх приспали, Стабільністю приворожили, А ціни взяли й відпустили. А люд в ярмі кректав і крекче, І не говорить вже, а шепче, Бо мову нашу солов’їну А, загалом, і Україну Розділять скоро на шматочки - А ви мовчіть!? - сини і дочки. - Закони наші всі чудові Сприяють всій перебудові, А вибори, що ось під боком, Перестрибнем із легким скоком, Бо всі розставлені вже «пішки», Що не замажем навіть ніжки… ПОРА!!!!! Пора уже зібратись миром! Пора любов явити щиру! Розчистити своє подвір’я, Не тільки землі Межигір’я… Звеличить мову солов’їну І нашу Неньку Україну!
|