"...Не знаєм, що чекає нас в кінці..." Та Вкраїна оживає - Незалежність уже має. Залишилось не багато – Трішки гідності надбати, Малороса в собі вбити І продовжувати жити!
Дякую, Олеже! Деколи у мене є такі вірші, які я чомусь потім не можу перекровати (як цей), хоча розумію, що вони не бездоганні, вони наче живі створіння для мене... а деколи цей процес відбувається досить безболісно, чому це так - не збагну...
Та док ми будемо терпіти Ярмо чужинське, скільки ще? Чи волю знищено ущент? Чи ми рабів покірні діти? Віки неволі і хули, А чи рука старшОго брата, Що перевтілився у ката, Вуста для правди нам стулив? Чом волелюбство наше в тлін Переродилось, чом зміліло? Ми досить наймитами скніли Не лиш в чужих – своїх краях. Ніколи більше на поклін До ворогів іти не будем, Ми не раби – ми вільні люди На рідній, батьківській землі! Коли нарешті ця земля Вже зродить свого Вашингтона, Аби чужинськії закони Не диктували нам з Кремля?! Коли прозріють "гречкосії" Й зірвуть полуду із очей? Реальність ця мене пече - Нема ще в нас, нема Месії... Та вірю я в прийдешній день, У волелюбний дух, що скресне, І завітають знову весни На землю віршів та пісень!!!
Море переплисти вдасця, правда з якими втратами і здобутками? У кожного свій хрест, і поважаймо це...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
