В неї коси золотисті,
в очах тумани п’яні грають;
зорі світяться в намисті,
вустами ангел розмовляє.
Роксолано, Роксолано!
Чарівна попівна - панно,
смирне янгольське дитятко,
обернулась бусурманам
нерозгаданим прокляттям.
Роксолано, Роксолано!
Не коханням, а вином
та чар-зіллям диким
підкорила ти султана,
а нащадків заодно,
взявши гріх великий,
(Чи мо з дозволу Корану),
чорним шовковим шнурком
вкоротила віку.
О, прислужнице шайтана!
Ти спокусилася на трон.
свого чоловіка.
Роксолано, Роксолано!
Волею Аллаха й Сулеймана
ти зійшла й розквітла в славі
на троні турків-оттоманів.
Твій шлях, усіяний смертями
дітей: і рідних , і чужих,-
правонаступників султана,
у хижих пазурах твоїх.
Роксолано, Роксолано!
Рідним дітям,- чужа мама.
Чи ти молилась перед сном,
як задихались під шнурком
дитячі душі безневинні
у палацах-домовинах?
Дітям - синочкам
шовкові шнурочки
гадюками звились
навколо шиї
доки останнього
не задушили.
Сорок душ нещасних,
османів правовірних
згублено, дитячих
ні в чому неповинних.
І лиш заради влади
на троні сидячих…
Нехай Бог прощає,
аллахові вади
сліпим і незрячим.
О, діти Сулеймана!
Не одна у горі мама
лишила світ Аллаху
пішла услід за вами,
розвіялася прахом.
Роксолано,Роксолано!
Ти носила талісмани,-
зуби сірої гієни,
а султана Сулеймана
відьомським зеленим
варивом Тронгіли
нишчечком поїла.
Задурила, затуманила
памороки Сулейманові.
Хитро зла наворожила
на візира Ібрагіма,
хоч той вірний був до згину,
любив султана мов дитину,
та на його місце Роксолана
свого зятя мітила, Рустама.
Та що там Ібрагім візир,
сина рідного Мустафу
Ззадушив, мов дикий звір.
Страшне видіння наяву!
За Ібрагімом вслід Рустам
своєї голови позбувся.
бо небажаним він став
у планах тещі-матусі.
Сулейманових онуків
і,тих задушили,
щоб, за волею Аллаха,
на трон не згодились.
Роксолано,Роксолано!
Ти весь світ ввела в оману.
За допомогою Тронгіли
п*яні гени прищепила
до роду турків падишахів,
правовірників Аллаха.
Очманіла ОсманІя
від п’яного чаду;
розпалась, опустилась
імперія в упадок.
Султан Хуррем Хасекі,-
Настя Лісовська,
Запросила греків-
виноторговців,
щоб казну наповняли
срібло, злато і карати;
правовірних привчали
вином душі обмивати.
Отаку-то яничарам
принесла попівна кару.-
бісівським зіллям обпоїла
споВила султанату крила.
| 
та
у Вас 
0
