Тарасові...
Розлихословилось, Тарасе! Геть нидіє земля і гай… За козаками січ вже плаче… І не впізнати рідний Край. Весь люд чумний в містах і селах, Хоч панщини нема давно, І молодь ходить невесела, Бо виросла на ГМО. Степи не чують того співу, Що радісні несли пісні… Подарували море гніву Нам « українські москалі». Заполонили Україну, Добра накрали й нагород, Плюндрують мову солов’їну, А з нею ввесь чеснИй народ. Не чують люди твого слова… Чвалають мляво, мов глухі, І де б не став – одна розмова Про гроші тлінні та лихі. Ідуть роки… Пливуть століття… А ми все ті ж, як і колись, Трясемося від лихоліття Так, ніби з горем вже зрослись. Ти бач, Тарасе, ця зануда, Як заржавіла у життях… Відколи коримось абсурду, Ніяк не знайдемо свій шлях… О, Боже, дай нам тої мочи! Наснаги, Господи, подай! Зібрати люд, що волі хоче, І захистити рідний Край.
Додав: Asedo1949 (09.03.2013)
| Автор: © Чумак Катерина.
Розміщено на сторінці : Вірші про рідний край , Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2294 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА