Від самоти не помирають...
Від самоти не помирають, Але й у щасті не живуть, І серце в спогадах згризають, Й горілку часто-густо п'ють. Самотність – сум, жура і туга. Не вийти з замкнутого кола. Самотність це страшна недуга – Душа від неї стає квола. Самотність – це такі лещата, З яких не вирватись без болю. Тому навчись людей прощати, Щоб завжди хтось був із тобою.
Додав: inkulinets (22.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про рідню , Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1699 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.