Від самоти не помирають...
Від самоти не помирають, Але й у щасті не живуть, І серце в спогадах згризають, Й горілку часто-густо п'ють. Самотність – сум, жура і туга. Не вийти з замкнутого кола. Самотність це страшна недуга – Душа від неї стає квола. Самотність – це такі лещата, З яких не вирватись без болю. Тому навчись людей прощати, Щоб завжди хтось був із тобою.
Додав: inkulinets (22.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про рідню , Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1667 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Щиро дякую! НЕхай ГОсподь нас почує й допоможе торувати шлях до ПЕРЕМОГИ!
virchi : Потужний вірш, неначе вигук-крик, про українську трагедію та силу.
Ви вміло поєднали біль війни з незламністю духу. Ви підкреслили, що наша країна-Україна, н