Горить вогнем душа моя, Бо шал неправди бачу я. І серце крається від болю, І ремствує на горе – долю… Скажіте, батьку мій і брате, У чому нарід винуватий? За віщо ж так карать його Раба і підданця свого? Чи ж він не дуже роботящий? Чи є від нас хто в світі кращий? Спокійний, тихий і надійний Чи у містах, чи провінційний Скрізь, ладен раду собі дати Задля життя і благодаті. А ним, як віхтем, помикають, Поради в нього не питають, І в силу хибності ідей - Не уважають за людей… *** Та час і нам впаде «орлом»! Тоді пітьма з її тавром Провалиться у Божий гнів… І, щоб ніхто її не зрів, Господь розвіє, наче попіл, Щоб і не згадувався клопіт, Щоб людство чисте від гріха Не відало ніколи зла… Лише у правді і по волі Дістало право мати долю, Де буде Божа благодать У серці кожного сіять…
Нарід буває різний... Звісно нас всіх обєднує певний менталітет, єдина мова, єдина батьківщина, єдина віра, але кожен з нас - Особистість і судити варто теж кожну особистість окремо... Ви знаєте, і серед нашого народу є співвіттчизники з хорошою долею... чому? і як? за які заслуги? чи подяки? це вже інше питання Спасибі за вірш.
Маєте рацію,п.Укране, кожний із нас - особистість, але та риска бідності, яка невмолимо падає останнім часом, чимось нас об'єднує...це Ваше інше питання якраз дуже цікаве, та його вже ніхто не скриває, брехня іде відкритим текстом. Щиро Вам вдячна за коментар!
Давайте будем всі разом думати, саме про це... Дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
