Листопади...
Все збіглося в часі… І пам'ять Не може забути той час, Куди по сей день її манять Сліди, де ще попіл не згас. В тридцяті страшенного мору Лягло безневинного тьма, Спізнившись до рідного двору… Осіння стрічала пітьма. Недавно, минувши погости, Свободи розкриливши стяг, Зійшовся народ на помости У мокрих, осінніх вітрах. То плакала осінь сльозами Тих давніх тридцятих за люд, Що так нерозумно словами Топтав свою правду у бруд. Під гул барабанів і співу Сікли листопадні дощі, І краплі біліли від гніву, Впізнавши всевладдя плащі.
Додав: Asedo1949 (22.11.2013)
| Автор: © Чумак Катерина.
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1458 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА