Перебуваючи у рабстві:
Століття довгі шию гнув.
І свій колишній шал
бунтарства,
В ярмі і путах призабув?
Розпрямсь, ти
ж вільним став,
братове,
Том звички рабські всі
облиш,
Бери до вжитку рідну
мову,
А не пускай її під ніж.
Відроджуй мудрі обереги,
Традиції старі плекай
–
Хай не лежать серед
полеглих,
А піднімають рідний
край.
Не поспішай в чужу
столицю –
Вона вже більше не твоя
–
Живи із власних пропозицій
І не ганьби своє
ім’я.
Не вигинайсь лакеєм,
годі
Чекати від Москви порад
–
Ти власник у своїй
господі,
А не Москви молодший
брат.
Готуй, готуй себе до
волі,
Гартуй, гартуй воскреслий
дух,
Щоб не рабом, а дужим
воєм
Постати за святу мету.
Стали, стали гаряче
серце,
Щоб не здригнулось в
грізну мить,
Вливай в тьмяних очей
озерця
Блискучу весняну блакить.
Прийшов твій час
всевладним бути -
З колоди шию виривай,
Відкинь набридлих
злиднів скрути
І дужим велетнем ставай!
З тобою Матір-Україна,
Не раб ти чийсь, а син
її –
Живи у ній, люби єдину,
Не поривайсь в чужі
краї!
11.01.2008
|