Від Аскольда й до Богдана, від Мазепи і до Тараса, будувалась Русь та Україна, цінувались розум, мужність та краса. Скільки було рицарів чубатих, що свободу й спокій нам несли, не за славу і дарів багатих, а за неньку в бій вони ішли. Та ярмом нам стала та угода, що Хмельницький з московитами уклав, понад триста літ знущались із народа, що сусіда старшим братом називав. Тричі відбирали мову українську, Петро навіть купив патріархат, перетворивши віру Візантійську, в імперський виконавчий апарат. Чим заслужили ми відношення такого?, чому до нас завжди з війною йшли? ще й пів століття права кріпосного, щоб думать про свободу не могли. Ще й Україні Сталін ухвалив умови, зморивши голодом мільйони на селі, бо носіями волі і культури й мови, були в той час селяни й куркулі. У весь цей шлях аж до майдану, в умовах рабства, воїн, бідноти, ми не згубили мрію ту жадану, що до свободи спонукає йти. І щоб надії іскра не погасла, нам справжніх патріотів Бог дає, хоч Запоріжська січ ще не воскресла, та поміж нас ще Кармелюк й Виговський є. Ще памятаєм хто такий Грушевський, за що боролись і Бандера і Махно, і перший з диседентів Вінграновський, і як зявилось синьо-жовте полотно. Нарешті ненька наша вільна, і Україна як держава теж живе, соборна, незалежна, самостійна, і знов майдан вирує і реве. І європейського ми мали президента, шляхом демократичним навіть йшли, на жаль, низька свідомість лектората, до Ющенки ми ще не доросли. Та ось згустились знову хмари, і Україні роблять знов ярмо, або ж у виді митної примари, абож під тепле ще кремлівськеє кермо. Ми вже були під тим протекторатом, хохлами, бидлом, малоросами були, тож може повноцінним станем ми народом, тим більше що в Європі ми й жили. Раніше ми успішно торгували, Європа й Азія була нам без обуз, старанно свою землю обробляли, і не страшний нам той Євросоюз. Зібрались на майдані, що при Раді, не допустити чергової зради, і ви "не українці", що при владі, дослухайтесь до дружньої поради. Тому, що факти очевидні, що марновладці в нас плюють, та є й "убогі" люди на майдані, що совість за сто гривень продають. Ми хочемо своєї України, щоб справжнє все у ній було, та патріоти керували, а не росіяни, і стін берлінських до Європи не було. Хай справжня Україна процвітає, не реп, а духовий оркестр грає, хай щира пісня Янченка лунає, Поділля рідного красу хай прославляє. Як би сказав Шевченко у давнину, що землю нашу славив віршем і піснями, "Будуйте, діти нову Україну, лишень на цей раз вже не з москалями."
Із задоволенням прочитала Вашу елегію. Дуже сподобалось, правда важкувато в деяких місцях читається, але по-скільки я не критик, то не розуміюся на стилях.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дуже сподобалось, правда важкувато в деяких місцях читається, але по-скільки я не критик, то не розуміюся на стилях.
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.